Град Васильєв в житті Феодосія Печерського

Серед видатних діячів Київської Русі 60—70-х рр. ХІ століття особливе місце належить фундатору східнослов'янського чернецтва, видатному церковному та політичному діячеві, своєрідному церковному письменнику, творцю так званої "печерської ідеології" — Феодосію Печерському.

 

Зберіглося "Житіє преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського", написане Нестором-Літописцем, постриженцем Києво-Печерської обителі, у 80-х роках ХІ ст. або, що менш ймовірно, на початку ХІІ ст.
Крім того, свідчення про житіє Феодосія Печерського зберіглося в складі так званого “Успенського збірника”, дато-ваного кінцем ХІІ — початком ХІІІ ст.

 

З часом “Житіє Феодосія Печерського” стало невід'ємною складовою "Києво-Печерського Патерика" — збірки житій ченців-подвижників Києво-Печерського монастиря.

 

Для дослідників початкової історії Печерської обителі та життєвого шляху Феодосія Печерського цінність "Житія преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського" полягає в тому, що воно створене людиною, в даному випадку Нестором-Літописцем, котрий розпочав свій чернечий шлях саме в роки ігуменства героя нашої оповіді.

 

В "Повісті врем'яних літ", що вийшла з-під пера Нестора-Літописця 1113 чи 1114 року, в літописній статті 1051 р., де йдеться про початок Києво-Печерської обителі, славетний літописець зазначив, що він прийшов до монастиря 17-ти річним юнаком, коли ігумен Феодосій будував монастир, а Антоній Печерський усамітнився в печері.
За моїми дослідженнями та розрахунками — час приходу юного Нестора до обителі припадає на 1160—1078 рр. Отже, прийшовши до Печерського монастиря на початку ігуменства героя нашої оповіді, майбутній літописець був очевидцем всіх діянь Феодосія Печерського, а це означає, що він писав своє “Житіє” не за переказами чи писемними свідченнями, а за власними спостереженнями.

 

Про народження Феодосія Печерського його біограф Нестор пише наступне: "Є місто, назване євом, яке відстоїть від Києва, града стольного, на п'ятдесят поприщ. І в ньому мешкали батьки святого, у вірі християнській живучі, всіляким благочестям прикрашені".

 

Хоча в “Житії Феодосія Печерського” Нестор стверджує, що немовля на восьмий день батьки віднесли до Ієрея, котрий "побачивши немовля й сердечними очима провидячи, що захоче з молодих літ себе Богу присвятити, назвав його Феодосієм".
На мою думку - це не може відповідати дійсності. Адже "Феодосій" — це чернече ім'я грецького походження і отримав його герой нашої оповіді при постригу в чернецтво, коли зрікся свого мирського життя, а значить й імені свого. Його до нас історія не донесла.

 

Слід зупинитися на тому, коли саме народився майбутній славетний печерський ігумен.
В історичній науці народження його датують близько 1036-м роком. Гадаю, що це твердження є хибним.
За моїми дослідженнями, його рік народження — 1009. І ось чому. В одній із редакцій "Києво-Печерського Патерика" сказано, що Феодосій прийняв чернечий постриг 1032-го року, маючи 23 роки від роду. Звідці рік народження його — 1009.

 

За часи князювання великого князя Київського — Ярослава Володимировича (1019—1054 р.), батьки Феодосія переїхали в Курськ. Тут батько юного Феодосія був княжим тіуном.
В цьому місці пройшли його дитячі та юнацькі роки. Тут батьки віддали його "одному з учителів навчатися Божествених книг... І скоро вивчив все Божественне письмо так, аж усі дивувалися премудрості та розуму дитини й швидкості, з якою він навчався".

 

Коли дитині виповнилося 13 років, помер його батько.
Я не буду зупинятися на детальній оповіді про життя нашого героя в Курську, так як це заведе далеко в сторону від теми оповіді.

 

Досягнувши 23-ох літнього віку у 1032 році, за твердженням "Києво - Печерського Патерика", юнак без дозволу матері, таємно залишивши рідну домівку, пішов до Києва. Через три тиждні досягнув стольного града Русі.
В Києві він "обійшов усі монастирі, бажаючи бути минихом (іноком, ченцем. - Автор) і просив, аби прийняли його. Вони ж (настоятелі монастирів. - Автор), бачачи юнака бідного та вбого одяг-неного, не хотіли його брати.

 

І тоді, почувши про Антонія Печерського, котрий жив у печері і окрилений думками, попрямував до нього.
Знайшовши подвижника, що мешкав самотньо в печері неподалік села Берестове (нині печерський район Києва. - Автор), юнак впав на коліна перед подвижником і став благати, щоб той залишив його жити в печері.

 

"Тоді благословив його старець (Антоній. - Автор) та повелів великому Никону, пресвітеру й чорноризцю доброму, постригти його".
Ієрей Никон "взяв блаженного Феодосія і, за звичаєм святих отців, постриг його та в одяг монашеський одягнув року 6540 (1032) за кня-зя благочестивого Ярослава Володимиро-вича.)

 

Проте, "Житіє преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського" замовчує той факт, що юнак перед тим, як прийшов до Антонія Печерського, де-який час перебував в рідному єві.

 

1863 року у Варшаві, (нині Республіка Польща. - Автор) світ побачила книга Едварда Руліковського "Опис повіту ківського", де сказано, що у кові є печера і криниця, власноруч викопані Феодосієм Печерським.
На основі місцевих ківських переказів Едвард Руліковський писав, що юний подвижник перед тим, як прийти до Києва, де-який час жив у цій печері.

 

На мою думку, стосовно цієї печери можна зробити декілька припущень:
1. Юнак із Курська прийшов до рідного єва, будучи вже знайомим із печерним подвижницьтвом. Тут він власноруч викопав печеру, в якій жив, а потім пішов до Києва.

 

2. Після прийняття чернецтва у 1032 р., чернець Феодосії час від часу усамітнювався в цій печері під час Великого посту.

 

3. Не виключено, що тут був невеликий чернечий печерний скиток, що опікувався Києво-Печерським монастирем. Запустіла печера у 1240 р., коли орди хана Батия спалили єв. Але печерка не забулася.
Едвард Руліковський у вищевказаній праці пише, що печера Феодосія Печерського була ще у 1818 р., потім вона завалилась і напевно вже не поновлювалась. Принаймні, в історичних джерелах ніяких відомостей про неї немає.

 

Що стосується криниці, яку за переказом викопав герой нашої оповіді, я думаю, що це справа пізнього часу — коли він вже був ченцем, або що значно менш ймовірно, коли став ігуменом 1059/1060 року.

 

Феодосій Печерський відійшов у життя вічне 3 травня (за старим стилем) 1074 р. на 65 році земного життя з великими почестями печерська братія поховала його в Дальній печерах, де він жив до 1062 року.

 

У 1091 році. Відбулось перенесення його нетлінних мощей до Успенського собору, де вони перебували до 1240 року., тобто до зруйнування ордами хана Батия Києва та Києво-Печерського монастиря.
Після цього сліди мощей в історичних джерелах та церковних переказах втрачаються.

 

Протягом наступних століть неодноразово робилися спроби віднайти мощи славетного ігумена на території Києво-Печерської обителі. Але марно.
В церковних колах в же давно існує думка, що ченці перед загрозою Батиєвої навали сховали мощі Феодосія по за територією монастиря.

 

Не виключно, що вони були перевезені до нашого міста. Остаточно з'ясувати це можно за допомогою археологічних розкопок в районі нинішньої водонасосної станції.

 

Над криницею в середені ХІХ ст. була збудована каплиця до неї в день пам'яті Феодосія Печерського 3 травня (за старим стилем) здійснювався хресний хід з міських храмів: собору преподобних Антонія та Феодосія Печерських, Свято-Миколаївської церкви, Покровської церкви.

 

В першій третині ХХ ст., в страшній роки атеїстичного мракобісся, гонінь на Православну Церкву, каплицю було знищено.
Останній хресний хід до Феодосієвого джерела відбувся 1930 р. а 1934 р. каплицю зруйнували, а криницю засипали.

 

Протягом наступних десятиліть панування войовничого атеїзму в СРСР, не тільки місце, але й самі спогади про каплицю та джерело Феодосія здавалось, стерлось в пам'яті людській.

 

За останнє десятиліття з ініціативи колишнього настоятеля Свято-Миколаївського храму, благочинного ківського і Фастівського районів, митрофорного протоієрея Олексія (Тарасова) не одноразово робились спроби віднайти та відновити колись шановані і дорогі для кожного православного християнина місця, пов'язані з Феодосієм Печерським.
Згідно вказівок старожилів, котрі пам'ятають каплицю до її зруйнування вказують, що нині на її місці стоїть будівля водонасосної станції.

 

Джерело преподобного Феодосія Печерського вже не наповняло своєю водою засипану криницю, а живило артезіанську скважину у, підключену до міського водогону.

 

Історія Василькова, Васильков.INFO2001 року. стараннями отця Олексія над будівлею водонасосної станції був влаштований купол з христом символізуючий каплицю, яка в майбутньому, за бажанням прихожан, буде влаштована на цьому місці.
Проведений ремонт фасаду будівлі водонасосної станції і на ньому встановлена ікона преподобного Феодосія Печерського.

 

В справу поновлення каплиці внів свій посильний внесок і автор данної статті, готуючи історичну довідку з данного питання. Кожної неділі о 13 годині на цьому святому для кожного православного християнина місці читається Акафіст на честь преподобного Феодосія Печерського.
16 травня (за новим стилем) в день пам'яті святого здійснюється хресний хід сюди із храмів міста.

 

У нашому місті пам'ять героя нашої оповіді була вшанована і в храмах. В 1758 р. в місті ми бачимо чотири храми, два з них обидва в імя Антонія та Феодосія Печерських, один кам'яний, а другий — стара дерев'яна церква. 1758 року місці Києво - Печерським (кам'яних справ майстром), уродженцем села Гвоздів Степаном Ковніром був збудований цегляний собор на честь вище вказаних святих.
Збудований у вигляді Вефліємської зірки, храм є уні-кальною пам'яткою культових споруд в стилі українського барокко.

 

Пам'ять про Феодосія Печерського продовжує жити.

 

Олександр Бабич


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

Авторизация