Ігор Кононенко: «Вчитель – це творець майбутнього для нас, наших дітей та онуків…»

За лічені тижні розпочнеться новий учбовий рік. Тож молоді батьки по всій Васильківщині поспішають зібрати малечу до школи. Вони обговорюють ціни на шкільний одяг та взуття, дивляться численні телевізійні сюжети про те, як правильно вибрати канцелярське приладдя, купляють портфелі. Втім серед безлічі  турбот іноді можна забути про головне. Якість освіти залежить не від  дорогого пенала чи щоденника з улюбленим героєм на обкладинці,  а від майстерності вчителя, що працюватиме з дітьми. Ця людина має зацікавити дітей навчанням.

Про це як ніхто інший знає політик, якого ми часто бачимо на шкільних подвір’ях Васильківщини. Ігор Кононенко на власному досвіді переконався, як багато залежить від педагога. У своєму дитинстві він змінив шість шкіл, тож розуміється на цьому питанні.

Були в майбутнього політика вчителі, що всі сили спрямовували винятково на те, щоб навчити його писати правицею, хоча він лівша від народження. А були й ті, хто зробив з маленького бешкетника переможця математичних і географічних олімпіад. «Через відрядження тата наша родина постійно переїжджала з місця на місце. Фактично, я в жодній школі не навчався більше двох років, тож маю різні приклади для порівняння», – каже політик.

Особливо цікавим періодом свого дитинства він вважає роки на Кубі, куди його батька – знаного автотранспортника – направили задля допомоги місцевим спеціалістам у розбудові інфраструктури. Тоді на Острові Свободи працювало понад 10 тисяч радянських фахівців. Тамтешня багатонаціональна школа мала унікальний педагогічний колектив. «Я дуже вдячний цьому закладу. Він дав мені потужну базу, завдяки якій успішно складалася моя подальша освіта. Та й, мабуть, професійне життя. То були справжні зірки: заслужені вчителі, педагоги-новатори. Вони вміли зацікавити нас  своїми предметами, у мене з’явилося величезне бажання вчитися», – згадує Ігор Кононенко. В результаті він досяг успіхів  у вивченні не тільки улюбленої математики, але й фізики, географії, іноземних мов тощо.

Тож коли слід було вступати до вишу, вибір у нього був величезний. Але замість того, щоб надати перевагу модним тоді московським чи ленінградським інститутам, хлопець вирішив, що навчатиметься у доволі скромному Київському автомобільно-дорожньому інституті (нині це Національний транспортний університет). Саме його свого часу закінчив і батько Ігоря Кононенка.

Студентське життя складалося по-різному. Замість посиденьок з друзями він активно займався спортом, а після другого курсу пішов служити до армії. Після повернення з лав Збройних сил він поновився в інституті й продовжив навчання за спеціальністю «Економіка та управління на транспорті». Тепер треба було не тільки наздоганяти пропущені за два роки служби заняття, а й забезпечувати родину: як ми писали в одному з попередніх випусків, ще у студентські роки Ігор Кононенко зустрів кохання свого життя й одружився на цій красуні, з якою щасливий у шлюбі досі. То були непрості роки: навчання, молода сім’я, маленька дитина, необхідність заробляти гроші.  Але майбутній політик продовжував наполегливо отримувати освіту. Інститут він закінчив, отримавши диплом з відзнакою.

На відміну від багатьох вчорашніх випускників, молодий фахівець не став класти цей документ на полицю, а пішов працювати за обраною спеціальністю. Першим місцем офіційної роботи для нього стало підприємство «Транспорт». Потім було багато інших установ, де цілеспрямований і відповідальний Ігор Кононенко працював на різних посадах – від водія до директора. За кілька десятиліть він досяг чималих успіхів у своїй сфері, отримавши визнання серед експертів та повагу колег по транспортній галузі.

Після Помаранчевої революції він потрапив до Київської міської ради, де зібралися молоді й амбітні люди, що хотіли кардинально змінити країну. Та вони не просто мріяли, а працювали. Приклад Ігоря Кононенка став чи не найяскравішим: маючи профільну освіту, він не просто обійняв посаду заступника голови постійної комісії з питань транспорту та зв’язку, а особисто займався розвитком транспортної інфраструктури столиці, перевіряв якість послуг, що надають приватні перевізники, розмірковував із фахівцями над планами розвантаження середмістя від надмірної кількості транспорту, проводив переговори з іноземними партнерами щодо оновлення парку громадського транспорту тощо.

Ігор Кононенко, отримавши гарну освіту, зумів використати свої знання на користь людям. Сьогодні він депутат Верховної Ради  і власним прикладом доводить, що навіть людина з простої родини може досягти успіху, якщо  наполегливо навчатиметься. Але для цього  потрібні  гарні вчителі. Тож не дивно, що він активно інспектує готовність шкіл Васильківського району до нового учбового року. Це можливість не лише оцінити умови, в яких трудяться вчителі, а й поспілкуватися особисто з педагогічними колективами, дізнатися про проблеми та потреби. «У дитинстві мені дуже пощастило з вчителями. Я хочу, щоб саме цю фразу за кілька років змогли сказати і випускники шкіл Київщини. Бо вчити дітей – це  формувати майбутнє суспільство. Вчитель – це творець майбутнього для нас, наших дітей та онуків…», – підкреслює Ігор Кононенко.

Ярослав Бриль


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

Авторизация